Теплая шоколадная презентация

      Привет) За окном в Киеве сегодня красота - мороз и солнце день чудесный))) Ну вы ж понимаете, да. 25 марта и мы в снежных кучугурах добираемся на работу)))))  

        Так вот , в этот  морозный денек, когда хочется сидеть дома, обернувшись в теплый плед и держа в руках чашку обжигающе вкусного горячего шоколада, хочу рассказать вам об одной очень теплой шоколадной презентации))

        В январе зашла в книжный магазин в поисках карты Стамбула, но взгляд наткнулся на две книжки с интригующими названиями Теплые истории к кофе и Теплые истории к горячему шоколаду неизвестного мне автора Надийки Гербиш. Купила... и пропала на пару дней)))

    Девочки, знаете в наше время тяжело найти книги, которые бы так дышали теплотой, добром))))

        И когда узнала, что в Киеве будет презентация, то особо долго не задумывалась идти или нет. И вот я там) 

     Надийка это человек-мегапозитив))) А еще она говорит на очень красивом языке - украинском. Да-да, у нас в стране хоть украинский и является государственным, но по в основном чистый язык без примесей услышать можно редко. Но в этот вечер я была просто очарована мовою.

Обе книжки состоят из коротеньких рассказов - зарисовок, проилюстрированны теплыми фото с горнятками (чашками).

Ну меньше текста больше фото)

В ожидании автора...

 Автограф-сессия

и маленький любимый отрывок из книги (отрывок на украинском, мне кажется на русском он потеряет немного свое очарование, хотя при желании можно воспользоваться переводчиком)

Осіннє шоколадно-горіхове лате (З книжки «Теплі історії до кави»)

Осінь прекрасна хоча б тому, що її світанки наступають трохи пізніше, і з’являється більше шансів встигнути після сну на небесну трансляцію. А ще восени особливо смачно виходить шоколадно-горіхове лате. Уранці, коли теплі ковдроподушкові обійми такі спокусливі, неможливо себе витягнути з ліжка нічим. Ніяка сила барона Мюнхгаузена тут не допоможе – неодноразово перевірено і доведено сотнями статистичних бюро по всьому світові.

Виманити розніжене тіло можна хіба думкою про те, що робиться на небі за вікном і що може вийти, якщо ось просто зараз піти й почаклувати трохи на кухні.

І ти підіймаєшся, треш сонні очі, розправляєш складки на смішній картатій піжамі й волочиш ноги в бік усіх тих красиво розкладених баночок-скляночок. Кава – твоя улюблена, м’яка, без усіляких кислинок і гірчинок. Турка – теж улюблена, глиняна й пузата.

Загріти молоко й збити його до пінки у френч-пресі… Молодці ті французи, геніальний винахід – чайничок зі збивалкою всередині. І байдуже, що вони й подумати не могли, що ти збиватимеш у ньому молоко. Зате пінка виходить така пухка й схожа на хмаринку. І на твою ковдру, але про це краще зараз не думати.

У велике прозоре горня насипаєш подрібнених горішків – зовсім трішки. І кладеш один шоколадний квадратик – на щастя. Тоді наливаєш каву, м’яку, без усіляких кислинок і гірчинок, твою улюблену. Молочна пінка, як хмаринка, та сама, із геніального винаходу французів. Розсипаєш по ній піщинки подрібненого цинамону. І вранішньо-осіннє кавове щастя готове.

Накидаєш на плечі плед, рукою поправляєш волосся, пальцями розплутуючи кумедні кучері на тім’ячку. Береш горня й виходиш надвір – там повітря таке терпке, а тумани густі й кучеряві.

Кіт треться до ніг, а сусід – той, що рання пташка і навіть улітку спостерігає за світанковими трансляціями, – підморгує і бажає тобі доброго ранку.

Ти вдома. І це, напевне, найкраще місце на землі. А ще зараз осінь, і так добре, що її світанки настають трохи пізніше.

Надія ГЕРБІШ. (обязательно посетите журнал Надийки http://hudozhnytsya.livejournal.com/)